Я буду такою, якою я є...
Анастасія
Я буду такою, якою я є. Ніжною, доброю, злою, слабкою. Ніхто ж не відчує, всього мого болю, який я так довго терплю. Не дам вже нікому, ламати життя. Коханням не буду ніколи. І вже буду жити сама, одна. В сильному горі та болі. Нікому я вже, не дозволю піти. Піти і залишити слід, у своєму житті.
2019-07-20 06:41:13
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Серафім
@Анастасія Люблю💋😘💜
Відповісти
2019-07-20 06:42:52
Подобається
Анастасія
@Серафім 😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘
Відповісти
2019-07-20 06:52:55
Подобається
Анастасія
спасибо
Відповісти
2019-07-22 06:06:15
Подобається
Інші вірші поета
Подруга моя найкраща Свята наївність Не та... Душа
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2790
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2103