" Що таке щастя? "
Яна Войвич
Що таке щастя? Запитай як на диво, На що відповім тобі я дуже щиро. Щастя - це мама жива, її погляд і ласка, Батьківська опора і серця частка. Коли завітаєш у рідну оселю, Де рідні здорові, щасливі й веселі. Де татів сад весною рясно буяє, Де ніхто ніякого лиха не знає. Де браття і сестри чекають у гості, А ти скажеш, що будеш о шостій. Відкриєш альбом, дитинство згадаєш, І дякуєш Богу за все, що ти маєш. Що у тебе чоловік чи дружина, І найщасливіша у світі родина. За діточок своїх радісних крик За це щастя, до якого так звик! За свій дім і рідну стежину, Що веде нас у світлую днину. За це щастя, що можемо жити, Повік буду Господа благословити! Яна Войвич 27.06.20
2020-06-26 21:38:54
14
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Radianta
@Яна Войвич Будемо! Хоч у мене не такі класні вірші 😳❤️ вашу першу книгу я вже додала в бібліотеку (хоч і майже не читаю сучасних любовних романів), але прочитаю нескоро, на жаль, бо часу й так мало 😣
Відповісти
2020-07-13 22:46:56
1
Яна Войвич
І вам того ж бажаю 🤗
Відповісти
2020-11-30 15:11:29
Подобається
Ганна Мельник
Дуже красивий вірш
Відповісти
2023-09-15 14:24:43
Подобається
Інші вірші поета
СІРИЙ ДИМ ПОЛІГ НАД МІСТОМ " Коханому " " Навіки " "Врятуй мене"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8370
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1639