Душа поета
Так мало моментів, Так багато конфліктів Коли ми поруч. Тільки купа фрагментів, Зруйнованих фактів Поодинці, власноруч. Чому так важко, І дихати тяжко Відчуваючи -любов проходить? Не в'янь же ромашко, Не відлітай моя пташко, Хоч знаю, що осінь надходить! Долонь моїх тремтіння, Любові іскорку жевріння, В твоїх очах так складно віднайти. Ти хочеш мого розуміння, Та вже на дні терпіння, Іноді так просто хочеться піти. І хоч кажеш -ще кохаєш, А мене ти тим лякаєш, Як вживаються в тобі ці дві особи? Нині є, а завтра відлітаєш, Зараз пустота, пізніше - обнімаєш. Я вже втомилася від чергової спроби... Всім догоджати і чекати, Страждати, й голосно мовчати... Ні слова про біль! Мене наперекір ламати, У грудях рану тихо зашивати... Це твоя ціль? З рядками стало легше, Думки мучать усе менше, І не треба квітів букета. В собі тримати - то найгірше, Віршів писати - і побільше, Зрозуміли б душу поета........ 20.08.21
2021-08-20 16:07:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Ой, дуже приємно! Дякусі))
Відповісти
2021-08-20 17:19:55
Подобається
Яна Войвич
Дякую! Погоджуюсь з Вами))
Відповісти
2021-08-20 20:03:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3321
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4009