" Відстань "
Яна Войвич
Знаю, що між нами відстань, любий, І важко так чекати, вже немає сил, Та я вірю, що прийде свій час і будем, Разом, хоч не мало спишем ще чорнил. Любов і ревність, біль і переживання, Не раз стояли на нашому шляху, У бою з розлукою не програє кохання, Ніщо не змінить одне до одного жагу. Рік за роком йде, а за ним ще не один, І знову нам прийдеться розлучатись, Та вони варті тих радісних днів і годин, Коли можемо щасливо почуватись. 25.07.20
2020-07-25 13:19:11
11
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Анатолій Івасик
(0_О)/
Відповісти
2020-07-25 21:39:04
Подобається
Яна Войвич
@Boanerge Та наче ні. Я спокійно відношусь до критики. Тут справа у двох речах: я пишу вірші, коли прийшли думки, емоції. І інколи, можливо, я десь і гублю чи ритм чи риму. Я дуже рідко відкладаю вірш на потім, викладаю одразу. Тому, добре, що є критика. Допомагає глянути з іншої точки зору.
Відповісти
2020-08-17 08:48:54
1
Яна Войвич
@Boanerge 😂оуу... самокритика-теж добре) Але будьте трохи поблажливіші. 😊
Відповісти
2020-08-17 08:59:07
1
Інші вірші поета
"Біль" З Днем Народження! " Коханому " " Хочу бути коханою "
Інші поети
Ruslan Korzh
@Ruslan_Korzh
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Pratyusha Pathak
@_pratyusha_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5152
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2789