"Біль"
Біль... він розриває мою душу, Бо від мене ти їхати вже мусиш, Ох, як справлюсь із ним я, Якби повернути час, якби могла... А за вікном осіннє листя облітає, І за тобою мені тугу наганяє, Легкий вітер шепоче "не плач, усе пройде", Та лише здається, це ніколи не мине. Осінь, осінь, а за нею вже зима, Я чекаю, тебе досі ще нема, Вона, зима, а з нею сніг, Твій стерти слід він так й не зміг. А ця весна... Що принесе мені вона? Знов страждання і промерзлі квіти, Що теплом й коханням не зігріті. 03.10.20
2020-10-12 07:37:29
10
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик То ти ще тут?
Відповісти
2020-10-12 12:45:30
Подобається
Анатолій Івасик
Ага, то все зла Корона)))
Відповісти
2020-10-12 12:51:27
Подобається
Яна Войвич
І знову все по-новому починається(
Відповісти
2020-10-12 13:05:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2154
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1422