"Біль"
Біль... він розриває мою душу, Бо від мене ти їхати вже мусиш, Ох, як справлюсь із ним я, Якби повернути час, якби могла... А за вікном осіннє листя облітає, І за тобою мені тугу наганяє, Легкий вітер шепоче "не плач, усе пройде", Та лише здається, це ніколи не мине. Осінь, осінь, а за нею вже зима, Я чекаю, тебе досі ще нема, Вона, зима, а з нею сніг, Твій стерти слід він так й не зміг. А ця весна... Що принесе мені вона? Знов страждання і промерзлі квіти, Що теплом й коханням не зігріті. 03.10.20
2020-10-12 07:37:29
10
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик То ти ще тут?
Відповісти
2020-10-12 12:45:30
Подобається
Анатолій Івасик
Ага, то все зла Корона)))
Відповісти
2020-10-12 12:51:27
Подобається
Яна Войвич
І знову все по-новому починається(
Відповісти
2020-10-12 13:05:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2818