" Горобина ніч "
Навіщо губити, навіщо страждати,
Якщо свого кохання не можеш їй дати.
Відпусти хай летить, твоя ніжна пташка,
Шкода, що не склалась у вас своя казка.
Зрозумівши, що скоїв, ти будеш шукати,
Бо тільки з нею, міг щастя зазнати.
У світі пташок, їх лагідний спів,
Знайти ту одну, так і не зумів.
Шукав він у полі, де сильний вітер,
Замість нього інший, сльози їй витер.
Блукав у садах, де вишня цвіла,
А вона вже кохання там своє знайшла.
Колись про вас, лиш весна нагадає,
І ця мелодія, що соловейко співає.
Й ніжна, п'янка горобина ніч,
Розкаже, як були тоді ви віч-на-віч.
Яна Войвич
28.06.20
2020-06-28 12:04:49
11
6