Розалія

Ледве стримую себе, бо мене дістають його тупі жарти, які зводяться лише до одного. Типовий американець. Чого було ще очікувати? Проте, я маю триматися, бо тоді мені може бути не солодко але від директора. Ми якраз доходимо до аудиторії, де в нього має бути наступна пара, зупиняємося.

- Ось тут буде твоя наступна пара. - кажу, він коротко дивиться на двері, а потім на мене. - Тому я лишаю тебе тут.

- А сама куди йдеш? - цікавиться.

Ні ну ви подивіться, який наглий!

- На свою пару. - стримано відповідаю, так мені терміново потрібне моє «заспокійливе».

- Ти взагалі на якому курсі і спеціальності? - продовжує цікавитися цей Перскотт.

- Тобі яке до цього діло? - уїдливо питаю, бо стримати свій справжній характер вдаються тяжкувато.

- Цікаво, хотів би частіше пересікатися з тобою. - підморгує мені. Козел.

- Четвертий курс дизайнер одягу. - все ж кажу, бо сенсу приховувати немає.

- Хм, отже саме там всі гарні дівчата? - американець підходить ближче, скорочуючи дистанцію між нами.

Він гарний. І тіло в нього гарне, це видно через його футболку, але я не ганяюся за коханням. Більше не ганяюся...Вистачило минулого. Тому я відступаю на крок назад, аби він зрозумів, що я не збираюся ставати йому «подружкою».

- І все ж ти стерва. - вирішує він.

Я мовчу. Не хочу взагалі продовжувати цю розмову, тому молюся подумки, щоб дзвоник пролунав швидше.

І я чую його. Дзвоник зараз немов мій порятунок. Аж посмішка з'являється.

- Ось наша екскурсія і підійшла кінця. Сподіваюся ти все запам'ятав, але якщо ні, то можеш звернутися до когось зі своїх одногрупників. Зараз пройди до директора, він дасть тобі розклад і пояснить інші інструкції. - кажу і помічаю позаду американця Мака, о то він вже тут. Потрібно швидше завершувати.

- Якщо що, то я звернуся до тебе, rose.- намагаюся не звертати уваги на те, як він мене назвав.

Просто ігнорую і йду до Мака. Беру свою сумку, яку він мені люб'язно приніс.

- Дякую. - посміхаюся йому.

- Ну і як екскурсія? - цікавиться той.

Повз пробігає багато студентів, які кудись поспішають.

- Жахливо... - не встигаю нічого розповісти, бо мене перебивають.

- Отже, це твій boyfriend? - питає хтось поруч зі мною англійською. Не важко здогадатися хто це і чому саме англійською.

Тому що думає, що Макар не знає англійської. Ну в принципі так і є, але ж він цього не знав.

- Ні, він мій friend. - чесно відповідаю теж англійською. - Ти йди до директора, він чекає на тебе.

- Я сам розберуся, куди мені йти. - Перскотт підходить ближче і шепоче мені на вухо: - Ми ще побачимося, трояндо.

Та йде. Закочую очі. Боже, як він мене дістав за цю годину. Знайомі всього лиш одну годину, а він вже мене дістав так, що трусити починає.

- Що він хотів від тебе? - цікавиться Мак, провівши поглядом новенького.

- Питав хто ти мені такий. - відповідаю, закотивши очі.

- Ревнує? - посміхатися друг і грає бровами.

- Не мели дурниць. - роздратовано кажу. - Він мені тільки-но нас лишили вдвох одразу ж запропонував ввечері піти до нього, сам розумієш куди.

- М-да. Типовий мажор.

- Згодна. - киваю. - То, що ходімо в кав'ярню? - питаю, друг радісно киває і ми йдемо.

Ця перерва в нас сорок п'ять хвилин, тому часу вдосталь, а кав'ярня ось зовсім поруч. Буквально за воротами університету.

- То, що на кшталт завтра? - запитує Макар, а я хмурюся від нерозуміння.

- Тобто? А що завтра? - уточнюю.Наче середа, звичайний день.

- А точно, ти ж ще не в курсі. - вдаряє себе по лобі хлопець. - Аліна влаштовує вечірку в честь свого дня народження. - пояснює хлопець.

- Всі запрошені?

- Так.

- Тоді підемо. - знизую плечима. - Але чому вона вирішила влаштувати вечірку посеред тижня? - питаю. - Адже потім на навчання.

- Я теж у неї це запитав, ну вона сказала, що не хоче у вихідні, бо тоді вже буде не так класно, як у свій день.

- Дивно, вона ж розуміє, що по її вині більшість в четвер не прийдуть на навчання.

Ми знаходимо в кав'ярню і одразу відчувається запах свіжої кави. Так приємно...Вдихаю на повні груди.

- Але що ти їй зробиш. - каже Макар, я киваю, погоджуючись.

Сідаємо за вільний столик і чекаємо на офіціанта. Сьогодні сонячний день, тому доводиться сісти далі від вікна, бо сонце б'є прямо в очі.

- Добрий день, що бажаєте замовити? - ввічливо питає офіціантка.

- Мені американо з молоком. - відповідаю, коротко подивившись на дівчину.

- А я буду капучино і три ложки цукру. - просить мій друг.

- Гаразд.

Дівчина йде, а я дістаю телефон з сумки. Бачу нового підписника в Інстаграм. Заходжу в «сповіщення», аби глянути хто це. Переходжу на профіль. Чорт! І тут цей Перскотт.

- Дідько. - лаюся в голос і роздратовано вимикаю телефон.

- Що вже таке? - цікавиться Мак, спершись на спинку стільця.

- Цей американець підписався на мене в Інстаграмі. - розповідаю. - Як же він дістав.

- Можливо ти йому просто сподобалася. - знизує плечима друг.

- О ні, тут все цікавіше! - з ентузіазмом кажу та підсовуюся ближче. - Він хоче мене дістати остаточно.

- Не думаю. - хитає головою. - Ти приваблива дівчина, от він і проявляє увагу. Це американець - у них такі манери. - розводить руками і нам якраз приносять каву.

Відпиваю трохи гіркий напій, але молоко все це пом'якшує і смак ідеальний. Дивлюся в сторону, де хтось голосно з кимось сперечається.

- Ні ну ти подивись! - тихо кажу до Макара і киваю голову на місце крику.

Наш американець стоїть і щось намагається владнати з персоналом кав'ярні. Виходить це голосно, через що деякі відвідувачі несхвально кричать на нього, а деякі просто ідуть геть звідси.

- А цей американець конфліктний. - підсумовує друг, спостерігаючи за перепалкою.

Не можу зрозуміти про що там взагалі йде мова, тому швидко допиваю напій.

- Я буду за кав'ярнею. - кажу, друг одразу мене розуміє і киває.

Встаю та проходжу повз Перскотта. Стою поруч з ним, він помічає мене і самовдоволено посміхається, припиняючи сперечатися з дівчиною.

- Ти і секунди без конфлікту не можеш. Шкода мені тебе. - шепочу його на вухо, якомога впевненішим голосом. - Хоча...так навіть краще.

Проходжу повз нього, голосно цокаючи підборами. Йду за кав'ярню і дістаю одну сигарету. Підпалюю її й роблю довгоочікувану затяжку свого «заспокійливого». Бо-оже як сьогодні все мене дістало!

Думала, що проведу йому екскурсію і забуду про нього. Де там! Він вирішив точно мене дістати так, щоб я йому смерті бажала. Думаю, до цього ще не довго. Роблю ще одну затяжку. Нікотин розходиться тілом і заспокоює мене. Поступово.

Бачу, як з кав'ярні виходить амереканець і спрямовує погляд просто на мене. Але я продовжую робити наступну затяжку, дивлячись йому просто у вічі та не виражаючи жодних емоцій. Проте він дивується. Добре видно, як його очі округлюють від неочікуваності. Але мені начхати. Хлопець прямує до мене і стає поруч.

- Не знав, що ти куриш. - чесно зізнається все ще здивованим тоном.

- Не знала, що тобі не байдуже. - огризаюся.

- Це не гарно для дівчини і це шкодить здоров'ю.

Тільки гляньте який турботливий! Закочую очі і підходжу ближче до нього. Між нами всього лиш пару сантиметрів відстані. Він вище майже на голову, тому доводиться підійняти голову вверх, аби дивитися йому просто в очі.

- Це моє життя, затям, я робити те, що хочу. - ціджу і видихаю дим йому просто в обличчя, а потім швидко розвертаюся на підборах та прямую до університету.

- Bitch! - кричить мені у спину.

Закочую очі і роблю ще одну затяжку, а потім викидаю недопалок у смітник, попередньо затушивши його.

Бачу Макара, тому прямую до нього.

- Все гаразд? - питає. Схоже бачив, як я сперечалася з молодшим Лонгом.

- Нормально. - киваю.

***

Після останньої пари поспішаю на таксі, яке вже чекає мене біля воріт університету. Сідаю в нього і кажу водію адресу студії, куди зараз маю їхати. Отже, всі карти на стіл...Заробляю я сама. Батько в мене є й ми спілкуємося. Мати...померла давно...Зараз тато в Іспанії, бо там працює, а я лишилася в Україні. Батько надсилає мені гроші щомісяця, але я хочу сама навчитися заробляти, тому підробляю «обличчям» журналів. Три рази на тиждень їжджу на фотостудію, де мене фотографують для журналу. Зарплата дуже навіть непогана, тому мені подобається там працювати. Плюс я отримую від цього кайф і це найголовніше.

Доїжджаємо до великої будівлі, я віддаю гроші таксисту і виходжу з авто. Свіже повітря вдаряє мені в обличчя та я посміхаюся. Легенький вітерець це завжди добре. Заходжу всередину цієї будівлі і дістаю картку, бо тут вхід лише по ній. Прикладаю до бар'єру і проходжу. Багато людей тут ходять, адже тут ще й працюють журналісти, менеджери і всі хто пов'язані з журналом «F&S»,  що означає «Fashion&Style» (переклад з англ. Мода і стиль).

Підіймаюся ліфтом на найвищий, десятий, поверх і заходжу одразу ж в перші двері. Це гримерка. Мене зустрічає візажист Уляна.

- Привіт. - привітно вітаюся. Ця дівчина дуже хороша.

З виду не скажеш, адже в неї фарбоване синє волосся, але воно їй дуже пасує.

- Привіт, Розо, рада бачити. - щиро відповідає. - Проходь, тій костюм вже готов. Сьогодні у тебе буде три образи. Спочатку повсякденний, потім купальник і третій - клубний. - пояснює дівчина.

Киваю у знав того, що зрозуміла і прямую приміряти перший образ. На нього висить цифра «1». Це голуба сорочка, яка не прилягає до тіла, бежева спідниця до колін з чорний ремнем та довгі чорні сапоги до колін. А також багато прикрас. Класні образ, мені подобається. Одягаюся і йду до Уляни, яка зараз буде наводити на моєму обличчі красу.

- До цього образу підійде не сильно яскравий, але помітний макіяж. - розповідає. Знаю, як вона любить говорити про макіяж, адже це її робота і хобі. Уляна вдало це поєднала.

Через півгодини ми завершили і я подякувавши, вийшла через двері з іншої сторони і опинилася на фотостудії, де мене вже чекали.

- О, привіт, Розо! - одразу вітається фотограф Марк.

- Привіт. - сухо відповідаю.

Не дуже він мені подобається, адже його постійно немає на місці і іншим доводиться брати заміну. Це дуже дратує, адже у них різні стилі фотозйомки і в результати виходять різні фото.

- Прошу, проходь. - він бере мене за руку і веде до місця зйомки.

Я стаю і починаю приймати стандартні пози. Одна рука на талію, інша біля обличчя, потім поміняла. Далі дві руки на талію і такі інші.

- Молодець! - похвалив мене фотограф. - Виходять гарні фото.

Киваю. Продовжую далі позувати.

Так триває ще три години з різними образами. Але сьогодні в мене не такий настрій, як завжди, тому що дехто його зранку зіпсував. Проте фотосесія додала мені якогось «позитиву» чи що? Після завершення фотосесії я переодягнулася у свій одяг і попрямувала до себе додому. Дуже втомилася і так сильно хотіла спати, але ще всього сьома година вечора і потрібно виконати домашні завдання з університету. Ох...