Розалія

На сьогоднішній вечір я відкинула всі погані думки про колишнього, всі негаразди, а вирішила просто відпочити та нарешті насолодитися днями в Лос-Анджелесі. Адже не кожен день я приїжджаю сюди.

- Як настрій? - запитала Лілія.

Ми сиділи за одним зі столиків і пили коктейль з дівчинкою, поки хлопці пішли підкорювати танцпол. Я не могла відвести погляду від Перскотта, чомусь дивилася виключно на нього. А він у свою чергу, часто поглядав на мене, що звісно ж, було приємно.

- Настрій супер. - посміхнулася та подивилася все ж на блондинку. - А ти як? Як тобі взагалі прийшла ідея піти сьогодні сюди?

- Та прийшла до себе додому і зрозуміла, що мені нудно. А потім зайшла у Інстаграм та побачила твою сторіс, тоді мені прийшла ідея запросити вас сюди. - розповіла Лілія та відпила свій коктейль. - Що у вас з Перскоттом?

Питання мене не сильно здивувало, тому що вже не перший раз мені його задають. Я лише закотила очі.

- Чому всі це в мене запитують? - трохи роздратовано запитала я та швидко глянула хлопця, який дивився на нас, немов відчував, що ми говоримо про нього.

Я помітила те, як класно він рухався. Плавно, енергійно та мелодійно - ось як. Можливо він колись займався танцями?

- Напевно тому що помітно, що щось та є між вами. - знизила плечима дівчина.

- Не знаю. Між нами лише дружба нічого більше. - чомусь ці слова далися мені тяжко.

Я опустила погляд, бо Лілія почала пильніше дивитися на мене і я не хотіла, аби вона побачила те, що я сама сумніваюся у своїх словах.

- Пішли потанцюємо. - натомість вона взяла мене за обидві руки і потягнула танцювати.

Я встала і пішла за нею. Ми стали поруч з хлопцями та віддалився музиці.

- Гарно танцюєш. - звернулася я до Перскотта, який стояв з правого боку від мене. - Колись займався танцями?

- Та ні. - посміхнувся він. - Це все дискотеки мене навчили.

Я ширше посміхнулася та кивнула,, але раптом музику вимкнули.

- Що за чорт? - не зрозуміла я та вигнула брову.

- О-о-о я знаю, що це! - почули ми всі Лілію та обернулися до неї. - Тут кожного вечору влаштовують усілякі конкурси. Цікаво, що буде сьогодні.

Що ще за конкурси? Колись в мене був досвід у конкурсі на дні народження одногрупниці. І що? А те, що той конкурс з стаканчиками на якому мені випало побачення з Перскоттом, якого ще не було...Я раптом це усвідомила і зрозуміла, що буда б не проти, аби це побачення все ж відбулося. Господи, чула б себе я, коли тільки познайомилася з цим хлопцем! Не повірила б точно!

- Всім привіт! - заговорив хтось англійською у мікрофон. Всі обернулися на сцену, де молодий хлопець говорив. - Раді вітати всіх вас у нашому клубі! Сьогодні пропоную влаштувати день романтики. І так, - чоловік загадково посміхнувся. - Зараз кожна дівчина обернеться праворуч і з тим хлопцем, який стоятиме там, вона мусить станцювати повільний танець. Розвиваємося на пари!

Я обертаюся праворуч і мені посміхається Перскотт. Чорт! Другий конкурс у моєму життя та вдруге в мене він пов'язаний з цим хлопцем. Ну що за?

- Це вже не вперше. - сказав американець. - До речі, про побачення я пам'ятаю. - підморгнув мені.

Він справді про нього ще пам'ятає? Я думала він вже й забув.

- Неочікувано, що ти пам'ятаєш ще. - визнала я та підійшла ближче до нього.

Краєм ока я помітила, що Лілії випав Макар, а Кирило став поруч з якоюсь незнайомкою.

- Я пам'ятаю все, що пов'язане з тобою.

Ці слова просто вели мене в ступор, шок, здивування і все разом. Ці слова такі приємні...Блін...Невже я закохуюся? Цього я боялася найбільше! Після першого невдалого кохання, друге починати не сильно хочеться, але ж серцю не накажеш.

Перскотт кладе руку мені на талію від чого там одразу стає спекотно, другу бере у свою долоню. Я ж кладу іншу руку йому на плече і дивлюся в його очі. Такі гарні. Він сам гарний. Його волосся, очі, губи, тіло - все ідеальне. Як таке може бути? Раптом заграла повільна музика і всі почали танцювати. Ми теж. Ми мовчки дивилися один одному в очі й танцювали. Я не могла припинити швидше биття свого серця. Воно немов кричало про щось.

- Ти така гарна. - раптом сказала американець з ледь помітною посмішкою.

- Дякую... - посміхнулася я. - Перскотт...

- Що?

- Що між нами? - запитала я. Це питання стало здивуванням для Скотта, та й для мене теж. Не знаю чим я керувалася, коли промовила його вголос.

- А як ти вважаєш?

Як я вважаю? Та я взагалі не знаю! В-з-а-г-а-л-і.

- Без поняття... - промовила, не в стані відірватися від його очей, а також губ, на які упав мій погляд.

- Я теж.

В наступну секунду він мене поцілував. Швидко нахилився, що я навіть не встигла зрозуміти, що він збирається зробити. Хлопець цілував мене на цей раз не так ніжно, а більш напористо, так немов хотів знайти в цьому поцілунку відповідь на моє запитання. Я відповіла йому поцілунком. Поклала руку йому на шию та притягнула його ще ближче. Як же я чекала цього моменту! Коли нам забракло дихання ми відсторонитися один від одного, але щойно вдихнули нову порцію кисню, знову припали губами один до одного в поцілунку. Проте, нас зупинили пари, які ще досі танцювали. Ми з Скоттом глянули один на одного і лише очима зрозуміли, що час повертатися в номер. Нікому не сказавши, ми побігли до номеру, сміючись, цілуючись і посміхаючись. Я насолоджувалася цим моментом і мені навіть почало здаватися, що це сон. Не може ж такого бути зі мною...Але це справді відбувалося. Щойно ми зайшли в номер, Перскотт накинувся на мене з пристрасними поцілунками, він цілував, немов звір, який так давно чекав цього моменту.

- Перскотт... - шепотіла я між поцілунками.

Ми зайшли в його кімнату і впали на ліжко. Я намагалася запам'ятати ці всі моменти, аби потім згадувати і посміхатися. А Скотт цілував мене без перестану, здавалося, що скоро губи болітимуть, але було так байдуже. Коли хлопець почав цілувати мою шию, я втрачала розум, мені хотілося ще...Він спустився до моїх рук, але коли справа дійшла ще нижче, то я його зупинила.

- Зарано. - сказала пошепки, немов не хотіла зламати цю мить між нами.

Хлопець лише кивнув і знову припав до моїх уст. Можливо завтра я буду шкодувати, але нехай це буде завтра. Сьогодні я хочу провести вечір і ніч з ним. Вперше за останні чотири роки я знову починаю відчувати щось до хлопця. Сподіваюся на цей раз, це буде щасливий кінець.

***

Цей ранок був для мене один з найкращих у моєму житті. А все тому що я прокинулася в обіймах Скотта. Щойно я розплющила очі, побачила перед собою хлопця, який спить. Не могла я припинити дивитися на нього. Він здавався таким милим та розслабленим. Я провела подушкою вказівного пальця по його шиї, потім по губам, далі скули, а коли дійшла до брів, хлопець швидко розплющив очі, схопив мене за руку і розвернувся так, що він опинився зверху.

- Чим це ти тут займаєшся, а? - він поцілував мою руку, а потім почав підійматися вище, аж поки не дійшов до губ.

Перскотт подарував мені ніжний поцілунок і я розуміла, що ось він, день який я запам'ятаю, адже від вчора все змінилося.

- Насолоджувалася тобою, поки ти спав. - сказала я та хитро посміхнулася. - Ти такий розслаблений, коли спиш.

- А який я маю бути? - він вигнув брову і ліг поруч зі мною.

Я знизила плечима. Хлопець дивився на мене та посміхався. Просто дивився на мене з посмішкою, я відчула, що покрилася рум'янцем.

- Чому дивишся так на мене?

- Не вірю, що це відбувається насправді.

  Я посміхалася. Мені самій не віриться, що ми нарешті змогли скинути ту дурну завісу, яка заважала нам.

- Я не вірю цьому, але така рада, що це трапилося.

- Що ж, тоді час тобі виконати умови першого конкурсу. - раптом зухвало промовив Скотт.

- Ну я не казала, що готова ходити на побачення. - вирішила спровокувати його. Та чорт, звісно ж я дуже хотіла піти з ним на побачення!

Але потрібно трохи погратися з ним.

- В сенсі? - нахмурив брови хлопець. - Ах так! - він почав лоскотати мене, а я голосно сміятися та вигинатися на зустріч його рук.

- Перскотт...ха-ха...пусти мене! Ахахаха. - кричала я та сміялася одночасно.

- То ти все ж надумалася йти на побачення?

- Ще ні! - вигукнула я.

Перскотт припинив мене лоскотати, а натомість поцілував.

- Тепер готова. - відповіла я та поцілувала його сама.

- Супер. - посміхнувся крізь поцілунок хлопець.

Раптом ми почули, що комусь телефонують. Виявилося, що це американцю. Він закотив очі, але відповів на дзвінок. А я тим часом спостерігала за ним. Хочу насолодитися цим моментом сповна.

- Алло. - прийняв дзвінок він. - Так...Тобто? А котра година?...Чорт!... Скажи, що мене і Рози сьогодні не буде...Досить сміятися!... Ідіот! - закотив очі він і поклав телефон на стіл, обернуся до мене.

- Щось трапилося?

- Ми проспали сьогоднішні пари і я сказав Макару, щоб той попередив про нашу відсутність сьогодні. Той вдало почав сміятися і казати, що все й так з нами ясно. - знову закотив очі хлопець.

Раптом я згадала нашу першу зустріч з ним. Він тоді ще так мене роздратував. Адже пропонував мені провести ніч з ним. Хах. Все ж він затягнув мене у ліжко. Не одразу, але затягнув.

- Пам'ятаєш нашу першу зустріч? - промовила я до хлопця. Він кивнув, посміхнувшись. - Ти тоді пропонував мені провести ніч з тобою.

- А ти так розізлилася ще на мене. - додав він. - Як бачиш ти все ж прийняла мою пропозицію.

Я вдарила його подушкою.

- Ідіот. - закотила очі.

- Раз так! То отримуй! - в мене прилетіла у відповідь теж подушка.

І саме тоді у нас розпочалася битва подушками. Ми сміялися, билися, цілувалися і просто насолоджувалися моментом.

- То що, ти готова піти сьогодні зі мною на побачення? - запитав американцю, коли ми вже були такі виснажені, що просто впали на ліжко і закуталися в обійми.

- Хм...так! - поцілувала його в щічку.

- Тоді давай вставати. Хоч на обід сходимо, а потім о п'ятій вечору я тебе заберу.

- Куди ми підемо? - поцікавилася я.

- Не скажу. Сюрприз. - нахабно промовив він.

- Та ну! - я ображено подивилася на нього.

- Нічого не скажу!

- Ну, а що мені хоча б одягти?

- Сукню. - посміхнувся він. - Ти у сукнях просто неймовірна.

- Та невже? - я зухвало посміхнулася та провела нігтем по його пресу.

- О так! Ще й яка красуня, та й без сукні теж.

- Ей! - я вдарила легенько його по руці, а хлопець лише поцілував мене. - Так, все, такими темпами ми й на обід не встигнемо.

- Ну можливо я буду твоїм обідом?

Я посміхнулася та прикусила нижню губу.

- Я б не проти, але поїсти все ж варто.

- Який серйозний! - я все ж послухала його і встала з ліжка. Ми ще довго цілувалися, але якось та все ж зібралися на обід з горем по полам. Йшли в столову ми тримаючись за руку, немов справжня пара. Я раділа і напевно за кілометр було видно мою посмішку, яка не зникала з мого обличчя. Давно такого не було зі мною. Ми пообідали, а потім Перскотт переодягнувся в номері і кудись пішов. Пояснивши це тим, що йому потрібно все підготувати до нашого з ким побачення. Що ж це може бути? Я з посмішкою збиралася на це побачення. Насправді, ніколи не думала, що в мене почнуться стосунки з цим хлопцем. Та чи взагалі стосунки в нас? Хто ми? Пара? Друзі? Партнери? Одне я знаю точно: Перскотт тепер ніколи не зможе стати мені другом, він дехто більший для мене, той через кого серце швидко б'ється, а моменти з ним я готова проматувати як фільм у голові.