Сліпі

crazy sugar

Хтось каже, що ніколи не брехав. Весь такий білий, світлий і пухнастий. Ніколи і гіркого не сказав, Бо він весь такий добрий і прекрасний. А люди бачать ті гнилі серця, Що в інших людях марно процвітають. Махнуть рукою: "Ах, це все зима, І через це у душах холодає." А хтось не вірить солодкому слову, Що мило наш пухнастий говорив. А він піде і скаже: "Той поганець Не вірить, проганя мене. А я ж такий, такий прекрасний!" Ага, а за вікном то, певно, мед іде. А йому вірять, те солодке слово Правдивіше, ніж правди смак Вам гірко? Дивно, я гадала Що вам життя своє хороше... А схоже, аж ніяк. Що ж, укотре розуміє кожен, Потонемо у власній ми брехні. Ніхто не слухає людей, не каже правди, А люди всі навколо... Всі сліпі.

2020-11-13 20:51:50

7

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5170

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12840