Голос
Чомусь, як закриваю очі мені стає спокійно.
Як закриваю очі, лиш бачу місто-мрію,
І відчуваю запах тієї он кав'ярні,
І відчуваю подих уже старої зали.
Немає тут нікого, нема страшного ока,
Що гляне тобі в спину і скаже, що не горда.
Немає тут нікого... І тебе теж немає.
Немає... Дивно, а голос твій лунає
Хіба ж не твій? Та хай, я відчуваю місто.
Тут так спокійно, тихо, нема людей, не тісно...
Тут, хоч примарна, але прекрасна воля,
Така далека і близька, така чужа й знайома
А голос все луна... і обійма за плечі,
Такий приємний, рідний і каже мудрі речі.
Ти йди, я ж тебе тут чекати завжди буду,
Бо серце все сміється і каже: "Не забуду".
Ти йди, а я не зникну, місто не відпустить,
Бо повернутись знову мене воно примусить.
Так дивно, навкруг тиша, а голос твій лунає...
Так дивно, обійма за плечі, хоча тебе немає...
2020-12-22 17:01:42
6
0