Відьмаче...
Відьмаче, то не я тебе шукала. Нас доля і призначення звели. В холодному багряному світанні Кохати одне одного клялись. Відьмаче, хай ніколи не збагнути, Який нас двох поєднує зв'язок, Чому без нетерплячих поцілунків Я засинаю неспокійним сном. Відьмаче мій, до тебе поспішаю. Ідеш мені назустріч крізь світи, Аби в таку жадану мить єднання Забутися в обіймах назавжди. І кожен раз кохання - наче вихор, Коли прошепочу твоє ім'я. Призначення чи доля - неважливо. З тобою свою долю віднайшла.
2020-01-19 18:27:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Данилевська
Дуже гарі вірші
Відповісти
2020-01-19 19:56:01
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2046
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2789