Очі мумії
Ті очі, що у мумії, сліпі... Із саркофага пильно наглядав Очниць порожніх чорний той провал. За мною, хто порушив супокій, Хто духів піраміди розбудив, Що спочивали тисячі віків. А смертний, зневажаючи богів, Прийшов сюди, гробницю осквернив. У темряві я запалив ліхтар. В повітрі запах анісу витав, Коли вперед уперто я ступав. Та вмить завмер, бо втратив мови дар, Як золото Єгипту я узрів І саркофаг. Захований він був Від злих очей, від загребущих рук. Коли гробницю мумії відкрив, То я побачив висохлий скелет. Закутаний бинтами, спочивав. За мною він, здалось, спостерігав, Як жадібно дивлюсь на амулет, Що в тьмянім світлі ліхтаря сяйнув. Безцінний камінь між бинтів лежав. Зненацька кольорами він заграв, Коли вперед я руку простягнув. Переді мною образ промайнув Багатого життя. Та я забув, Що мумія все дивиться. І тут Очницями сей мрець страшний сяйнув. І раптом посміхнувся враз скелет. Скидаючи кайдани сотень літ, Заворушився. Закричав я вмить, Стискаючи злощасний амулет. Мій крик у тиші древній пролунав, А потім стих. І тут угледів я Себе. Обличчя, посмішка моя... Я за собою сам спостерігав, Як намагався вилізти з пітьми, Як поглядом очниць благав, молив Допомогти. Він саркофаг закрив Навік. Тілами помінялись ми. Ті очі, що у мумії, живі... Я - мумія у мороці сліпім!
2020-10-03 21:46:32
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Джон Сміт
Класс!
Відповісти
2020-10-04 06:21:20
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2644
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4544