Додолу осипалися пелюстки сліз
Rin Ottobre
Додолу осипалися пелюстки сліз, Бо час стрімкий нікому не спинити. І, наче мантру, повторю я знову: ні, Немає нас. Ми інші. В цьому світі Я сліпо вірила і за тобою йшла. Лишилася одна напівдорозі. Осяйне небо наше огорта імла. Не полечу, бо в моїм серці осінь, Бо крил нема і я тебе вже не знайду. Минуле не змінить, не повернути. Коли цю істину просту я осягну, То зможу назавжди тебе забути.
2021-04-26 20:07:23
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
Гарний вірш!
Відповісти
2021-04-28 06:10:42
Подобається
Інші вірші поета
Страшна колискова Я посміхнусь тобі... Літній дощ Мереживо слів
Інші поети
Gennadij Bondar
@gennadij_bondar
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3264
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924