Книги
Всі
Вірші
Всі
Без назви
Закривай мені очі
В'яжи мої руки,
Усі сни пророчі,
Тіло сковують муки
Убивай мої мрії,
Не давай смутку жити,
Лише в серці надії,
Щоб тебе полюбити,
Заколисуй мене у нічній імлі,
Люди інколи добрі,
Та бувають і злі,
Краще знати брехню від якої у грудях
Так нестримно пече,
Й раз-по-раз трохи нудить..
Краще тихо померти
з передозуванням,
Аніж з болем у серці
Догорать від кохання.
7
0
469
I love you
Дзвони мені, пиши мені, давай якусь надію,
В моєму серці, в далині, жевріє гарна мрія
І мрія ця - де ми удвох, й життя неначе казка,
Не розбивай надію цю! Здійсни її будь ласка!
Багато в тебе не прошу,
мені і цього досить,
Навіщо зайвий галас, шум?
Здійсни, що серце просить.
Пиши листи, по два рядки,
Для мене це є радість,
Їх прочитаю залюбки
й коли настане старість.
Та краще було б, все ж таки,
Іти разом у скруті,
Дзвони мені, пиши мені,
Це ж - ліки від отрути.
Які наснаги додадуть у краще майбуття,
Бо сильно я тебе люблю, ще більше за життя.
7
1
632
Дух
Там де вітер розчісує коси
Й забавляє тим самим німф,
По світу тиняється дух безголосий
Над головою у нього - німб.
Місця собі не знаходить,
Ходить туди-сюди
Тисячі років бродить
Подейкують, що вісник біди.
Ще за князя Артура, і його вірних слуг,
Слави зажив такої
Хоч важко трудився у кузні, непокладаючи рук
Був постачальником зброї.
Кував він, та все даремно,
Ніхто не цінив труди
Коли він ішов,
Таємно кричали, що вісник біди.
І дух далі втрачав рівновагу,
Розкидував речі панічно
Бо ж ніхто не любив бідолагу,
І такі йому муки - на вічно.
Ця історія нам відома,
І пройшло вже часу немало
Тіло "спить", а душа - не вдома.
Бо ж закляття на ньому стояло.
І щодня, аж до пізньої ночі
Він тиняється, й слухає німф
В них ласкаві і лагідні очі,
А у нього - яскравий німб..
І він ходить туди-сюди,
Тихий вісник страшної біди.
4
0
517
