Дух
Там де вітер розчісує коси
Й забавляє тим самим німф,
По світу тиняється дух безголосий
Над головою у нього - німб.
Місця собі не знаходить,
Ходить туди-сюди
Тисячі років бродить
Подейкують, що вісник біди.
Ще за князя Артура, і його вірних слуг,
Слави зажив такої
Хоч важко трудився у кузні, непокладаючи рук
Був постачальником зброї.
Кував він, та все даремно,
Ніхто не цінив труди
Коли він ішов,
Таємно кричали, що вісник біди.
І дух далі втрачав рівновагу,
Розкидував речі панічно
Бо ж ніхто не любив бідолагу,
І такі йому муки - на вічно.
Ця історія нам відома,
І пройшло вже часу немало
Тіло "спить", а душа - не вдома.
Бо ж закляття на ньому стояло.
І щодня, аж до пізньої ночі
Він тиняється, й слухає німф
В них ласкаві і лагідні очі,
А у нього - яскравий німб..
І він ходить туди-сюди,
Тихий вісник страшної біди.
2018-05-20 17:09:44
4
0