Нічого свого вже нема...
Rin Ottobre
(18+)
Нічого свого вже нема. Усе святе - і те покрали. Коли ж закінчиться війна?.. Вони, як завжди, промовчали, Бо забрехалися й не зна, Яких казок наговорити. В словах тих правди вже нема. Не соромно вам, сучі діти? "Какая разніца" усе - Цвіте Вкраїна чи вмирає. В країні, бач, воно живе, А мови рідної не знає. "Какая разніца", кого На смерть відправити чи вбити, Людей неволити за що?.. Несправедливо засудити. Проте ваш час також мине. Вам варто се закарбувати У власних мізках, бо за все Ви будете відповідати.
2021-02-23 18:35:32
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Оксана Климко
Як приємно бачити свідомих українців.Слава Україні!💛💙
Відповісти
2021-02-24 07:34:08
1
Rin Ottobre
@Оксана Климко героям слава, дякую)
Відповісти
2021-02-24 09:28:49
Подобається
Інші вірші поета
Сапфіровий пил Не питай Запанує на вулицях спека... Король Чума
Інші поети
Samara
@sarah_mae_ragos_villa
lonelykid
@lonelykid
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9331
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3125