Я іду від тебе

Андрій Лаврик

Я іду від тебе, як йдуть на плаху. Наче Данко, серце собі я вирву. Самогубці так от крокують з даху. Обійму в останнє – і знову в прірву. В рефлексії, певно, дійшов до краю. Марна справа – внутрішнє судочинство. Твоя фраза звична, як від’їжджаю: «Ну ти знаєш, Лаврик, а це вже свинство!». Я і сам не радий переплетінням Злих доріг, що знову нас розділяють. Поруч із тобою я б вріс корінням, Та боги мандрівок уже чекають. Ми зустрінем хижих людей і ґречних, І складемо разом життєві мапи. Без оцих, кохана, страждань сердечних Що людина? Лисий нащадок мавпи.

2023-02-08 09:30:55

Інші вірші поета

ГЛОССАРИЙ ПИСЬМО ДЕДУ МОРОЗУ НОЛЬ ПО ЦЕЛЬСИЮ, ЛУЖИЦА У МЕТРО Мне не солоно и не пресно

Інші поети

Neha

@neha_09

Fos_siL

@Fos_siL

ann a

@laccanelle

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1745

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4222