Посвяти мне пьесу
Рифмой на пепле сожжённых писем, Сердцем, стучащим – как нежить с могил. Пьесу слагаю любимой актрисе Кровью венозных вязких чернил. Маюсь душою от этих визитов, - От фальши улыбок, наигранных поз. Жмурюсь в нахальном свете софитов С дежурным букетом коралловых роз. Лопнули струны! Иссякли нервы! Не поцелуй, а укус – наш пароль. О! Ты сегодня вновь в роли стервы?!? Стало казаться, что это не роль. Лживость объятий подобна бесу. Страсть выбивает земную твердь. Шепчешь сквозь стон: «Посвяти мне пьесу. Обожестви меня. Обессмерть.»
2023-02-09 14:11:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2493
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5031