Посвяти мне пьесу

Андрій Лаврик

Рифмой на пепле сожжённых писем, Сердцем, стучащим – как нежить с могил. Пьесу слагаю любимой актрисе Кровью венозных вязких чернил. Маюсь душою от этих визитов, - От фальши улыбок, наигранных поз. Жмурюсь в нахальном свете софитов С дежурным букетом коралловых роз. Лопнули струны! Иссякли нервы! Не поцелуй, а укус – наш пароль. О! Ты сегодня вновь в роли стервы?!? Стало казаться, что это не роль. Лживость объятий подобна бесу. Страсть выбивает земную твердь. Шепчешь сквозь стон: «Посвяти мне пьесу. Обожестви меня. Обессмерть.»

2023-02-09 14:11:06

Інші вірші поета

Если высохнут океаны СРОЧНО НУЖЕН СЕРДЕЧНЫЙ МЕХАНИК ЦЕЙТНОТ Сопливы и слезливы песнопения

Інші поети

Назар Карімов

@Nazar_Karimov

rocusan

@rocusan

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8244

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1385