ДАВАЙ ЗАБУДЕМ ...
Давай забудем до тех пор вражду, Покуда ночь не сложит полномочий. Без недосказанности после слова «жду» С надеждой глупою не ставлю троеточий. Тьма – как кроссворд – загадкой снабжена, И корчит рожи нам в припадке диком. Лишь уши гложет та же тишина, Которая бывает перед криком. Сто тридцать три секунды ты молчишь, Я их считаю. Влажный воздух зябок. Июль послушно скатывает с крыш Осколки звёзд под шум упавших яблок. Суди сама - не так уж это просто: В мозгу, как фотокарточку, сберечь И боль души – как часть процесса роста, И расставание - предтечу наших встреч.
2023-01-31 20:19:31
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5684
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2662