ДАВАЙ ЗАБУДЕМ ...
Давай забудем до тех пор вражду, Покуда ночь не сложит полномочий. Без недосказанности после слова «жду» С надеждой глупою не ставлю троеточий. Тьма – как кроссворд – загадкой снабжена, И корчит рожи нам в припадке диком. Лишь уши гложет та же тишина, Которая бывает перед криком. Сто тридцать три секунды ты молчишь, Я их считаю. Влажный воздух зябок. Июль послушно скатывает с крыш Осколки звёзд под шум упавших яблок. Суди сама - не так уж это просто: В мозгу, как фотокарточку, сберечь И боль души – как часть процесса роста, И расставание - предтечу наших встреч.
2023-01-31 20:19:31
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2741
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2246