Предрассветный романс
(18+)
Шорох сброшенной вниз твоей юбки из шёлка, Твое тело – искусство - в отраженьи зеркал. Я твердил: «Моя жизнь без тебя – лишь дешёвка», И в объятьях до хруста своё счастье сжимал. Можно ль разум сберечь, коль свирепствуют страсти? Да и нужно ль к уму относиться всерьёз? В нашу первую ночь - у инстинктов во власти - Мы топили азарт в лепестках алых роз. Нас низвергнут потом небеса, стукнув оземь, Всё мирское однажды рассыплется в прах. Но горит ярче звёзд, как огонь на морозе, - Поцелуй твой – печать на любви письменах. Мы зальём йодом страсти душевные раны, Всё равно, за окном Рим, Нью-Йорк иль Прованс. Пока ты во сне видишь далёкие страны, Я пишу в тишине предрассветный романс.
2023-02-11 19:46:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2216
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6372