Vissi D'arte, Vissi D' Amore
Андрій Лаврик
Атланты с балконов взирают в кручине, Пялятся кариатиды с колонн нам вслед. В пражской опере дают «ТОску» Пуччини. У нас есть билеты. У них билетов нет. Вот дирижёр поправляет фалды фрака, Волшебной палочкой ловко делает взмах. И внезапно оркестр взвыл и заплакал, А свет на сцене возник впотьмах. Флейта с фаготом шепчутся в отголоске, Скрипки рыдают, скромность свою отбросив. Тут же божественное сопрано Тоски Сливается с гордым тенором Каварадосси. Больше сотни лет во всех залах колонных Нам дарит Джакомо смех, радость и горе. Вновь звучит, словно исповедь всех влюблённых, Ария: «Vissi D'arte, Vissi D' Amore». «Все настоящие чувства обречены», - Размышляю у сюжета во власти я. Но кто бы, скажи, не Отдал такой цены За эту райскую магию сопричастия? Мы вторим сюжету и оперной приме. Флория в горе, Марио всё уже допел. Хочется верить, что пули окажутся холостыми. Но жизнь – это ложь. И, увы, неизбежен расстрел. * - «Vissi D'arte, Vissi D' Amore» - «Я жила ради искусства, я жила ради любви». Ария Фло́рии То́ски — ария для сопрано из II-го действия оперы Джакомо Пуччини «То́ска»
08.02.2023
1
0
Інші вірші поета
ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ Ну прости, что пишу так редко и невпопад Города цвета хаки Ланиты у неё белее снега
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8415
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1150