IN LOVING MEMORY
И хотя боль души – индикатор процесса роста, А ничем, кроме опыта, жизни смысл не измерить, Я хотел бы вернуть то время, где всё было просто. Там мечты исполнялись, ведь я продолжал в них верить. Что эмоции – лишь нервных клеток нелепые траты. Мне полётом считать ли с обрыва прыжок затяжной? Камень сердца в горниле для чувств раскалив докрасна ты Окатила пылающий мир ледяною водой. На осколки рассыпалось глупое-глупое сердце и Стало нечем любить, стало некому песни слагать. Превращается жизнь в череду заунывной инерции, Если, долго твердя «не люблю», самому себе лгать. Из кирпичиков дней время строит года-города. И большую тюрьму, где томлю свою душу в аресте. Так моё безнадёжное «где?» превратилось в «когда?» - Там - на карте судьбы - в моей памяти мы ещё вместе.
2023-02-09 14:05:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5843
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2851