PAEÓNIA
В июне кажется, что мир вечен. Закат в туманном полусне розоватом. И этот дерзкий, молодой вечер Твоим любимым опьянен ароматом. Пионы! Значит, впереди лето. Дням прибавляться, бронзоветь коже. В тебе вмещалось тыща солнц света, Ты их любила, значит, в них тоже. Их лепестки соткали феи из шёлка. Ну помнишь? Феи! Из волшебного леса. Судьба сшивала нас, как будто иголка. Жаль, недописанной останется пьеса. В густых блуждаю сумерках сонных, И звёзды как монетки считаю. Собрал десяток я букетов пионных. Сижу, и молча по реке их пускаю.
2023-02-05 09:22:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6391
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2318