Устаю при измереньи расстояний

Андрій Лаврик

Устаю при измереньи расстояний От людей, что ближе и нужней. Шью из лоскутов воспоминаний Ветхую одёжку новых дней. Обостряется твоя болезнь сравнения Не сопоставляемых частиц. Загустевшее, солёное сомнение Капает с твоих густых ресниц. Вот плечо моё уже хрестоматийно Превращается в подушку для рыданий. Шаг к двери – и нас уже стихийно Накрывают волны истязаний. Но уйти – не значит попрощаться. Я тем ближе от тебя, чем дальше. И душе моей глаза твои приснятся, Ни тоски, ни боли в них, ни фальши.

2023-01-25 08:13:26

Інші вірші поета

ЭЛЕКТРИЧЕСТВО INFELICISSIMUM GENUS INFORTUNII EST FUISSE FELICEM ДУСЬКА ТИХО НАВШПИНЬКАХ

Інші поети

Еліна Сірик

@eliksir

San Ran

@SsRr

joly

@joly

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

3808

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1785