Дрейфують за вікнами в небі гойдаючись зорі
Андрій Лаврик
Дрейфують за вікнами в небі гойдаючись зорі, Мов крихітні човники в морока чорному морі. Під ними - китами ледачими - деінде хмари: Прозорі фантоми, химерні магічні примари. І навіть собаки не вештаються нашим містом, Творець всього сущого в тиші працює над змістом. У кожного з нас власний жанр у тій книзі буття: Є вірш, є роман, анекдот, кримінальна стаття. І ось, коли північ руйнує минуле дощенту, Фільмує майбутнє із темряви нас по фрагменту. Мелодію пристрасті ставимо на повтор ми - Душа вирушає в мандрівку з кохання платформи. Досліджує місячне сяйво периметр кімнатки: Твою тонку шию, і плечі, і гострі лопатки. Вже збуджене серце захоплено б’є на сполох! Уміння любити – найкращий у світі психолог. Спитайте поетів, коханців, художників, бардів: Світ двох завжди більший, ніш всесвіт семи мільярдів.
2023-02-07 07:35:18
2
0
Інші вірші поета
КАНОНАДА АКСЕЛЕРАЦИЯ Минус один друг СУДЬБА
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1075
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
863