I wonder...
Ruqayyah Jkh
Sometimes i wonder if i made up the good part of the relationship thinking there was good in it despite the odds.. If i was delusional to think there was any good in it.. You made it seems so miserable that i started questioning if i was making it up.. Were you miserable really because of my anger, my expectations, my sexual untamed needs.m. Or were you miserable because you were dating a woman.. A being you should not be with.. A being your family will never accept you with.. A being so utterly different.. Having to lie to your parents.. Having to hide in public.. Having to lead a double life.. Being with someone you thought constantly there was no future with.. Being depressed about it & about the things i wanted from you which you were struggling with... I was not understanding & not patient.. Angry bird that i was.. Insecurity and jealousy was around.. Still being miserable was it always about me, about my flaws.. Or being with someone you will never be able to fight for..
2019-03-16 14:32:15
8
0
Інші вірші поета
Attachment... Mother.. How i miss my girl... Burning...
Інші поети
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2319
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904