Мафія

Ольга Шкатула-Дрозд

У місті з'явилася МАФІЯ, У місті зникають люди.. Уже відцвіла фотографія: Персонажі на ній забуті.. Оголошення нове у газеті: ПОРНОЗІРКУ знайшли мертвою, Вона у руках тримала монети, І стала наступною жертвою.. Розлите ЛАТЕ на її столі, В квартирі розкидані речі.. Пропали фото старі, Де вона з ним, до речі..

2021-10-25 06:44:52

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ольга Шкатула-Дрозд

щиро дякую ❤️ Вірш писався для ІНТЕРАКТИВУ, обов'язковими словами для поезі' були: МАФІЯ , ЛАТЕ , ПОРНОЗІРКА і саме ці слова надихнули на такий сюжет😊

Відповісти

2021-10-25 08:30:05

Подобається

просто веселка

Маестро це ШЕДЕВР ✨😅

Відповісти

2021-10-27 18:02:40

1

Ольга Шкатула-Дрозд

@просто веселка оу, приємно 😀🤍

Відповісти

2021-10-27 18:04:07

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3536

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12424