Вірші
Я ПРОСТО БОЮСЬ...
Я просто боюсь.. Боюсь, що завтра може й не бути..
Що в один момент зникнуть абсолютно всі люди..
Що у наших серцях стане ще більше бруду..
Що більше ніколи не повіримо в чудо..
Я просто боюсь.. Боюсь, що зникнуть всі вірші..
Що нами найкращих замінять лиш гірші..
Що будемо вічно сидіти у тиші..
Й не буде над нами Божої "криші"..
Я просто боюсь.. Боюсь, що досягну забуття..
Що будуть не щирі усі почуття..
Що не допоможе нам укриття..
Й зупиниться в мить наше життя..
2
1
209
HAPPY BIRTHDAY, MY SISTER
Мені, напевно, дуже пощастило,
Старшу сестру таку чудову мати.
Сьогодні їй вже двадцять чотири,
Я довго думала, що їй побажати.
Здоров'я й щастя? Це уже банально.
Й банально друзів та дітей бажати.
Мені потрібне щось оригінальне,
Щось таке, що не зможе їй ніхто сказати.
Давай спочатку, ми згадаємо дитинство,
І наші фрази.. "Мама, одягни нас однаково".
А знаєш, я вчиняю тут злочинство,
Бо ти є в мене.. Й це так кльово.
Ти всім завжди ділилася зі мною,
Й гуляти брала.. Я й досі пам'ятаю,
Як тоді пленталась я за тобою.
І як ти це терпіла я не знаю.
А підтримка твоя - це щось нереальне,
Вона занадто щира й тепла завжди була.
Життя з тобою для мене незвичайне,
Я все пам'ятаю, я нічого не забула.
Я просто хочу тобі дякую сказати,
За те, що ти у мене є і поруч завжди.
І банальностей не буду я тобі бажати,
Заради тебе піду я на все, своє життя віддавши.
3
0
194
А кажуть...
А кажуть, що мох росте на півночі,
І що сонце занадто яскраве.
А я слухаю металіку щоночі,
І не розумію: що це була за драма?
А кажуть, що люди бувають жорстокими,
І що дружби насправді немає.
Та ці люди стали для нас уроками,
І час з ними занадто швидко минає.
А кажуть... Багато чого кажуть у світі,
Та не завжди потрібно їм вірити.
Моя душа знаходиться у зеніті.
Я більше нікому не вірю. А ти?
1
0
292
Я ЗМІНЮ...
Я зміню свій зовнішній вигляд,
І зміню свій внутрішній світ.
Буде не таким щирим мій погляд,
І стане колючим мій "дріт".
Я перестану вірити іншим,
І перестану їм довіряти.
Хтось скаже: "ти стала гірша",
Хтось повернутись буде вмовляти.
Я стану для когось чужою,
І стану для когось "найкраща".
Я покажуся іншим "новою",
Та це просто версія краща.
3
1
272
ТИ ЗНАЄШ, МАМО...
Ти знаєш, мамо, у дитинстві,
Лікуючи розбиті лікті та коліна,
Думаючи лиш про нас в молитві,
Виконувала ти роботу так сумлінно.
Ти знаєш, мамо, я пам'ятаю,
Ті казочки і колискові перед сном.
Повір, я все прекрасно знаю:
Ти завжди віддавала нам усю свою любов.
Ти знаєш, мамо, я усе ціную,
Твою підтримку, віру й те твоє тепло.
Лиш завдяки тобі у світі я існую,
Лиш завдяки тобі творю я добро.
Ти знаєш, мамо, може вредна була,
Й давала привід тобі для хвилювань.
Та я дитинство зовсім не забула,
"Ти в нас найкраща" - кажу всім я без вагань.
Ти знаєш, мамо, ти мене пробач,
За біль та сльози на твоїх очах,
За все, що було, й за невдачі,
За те, що все тримаєш на своїх плечах.
7
0
278
ЗАГУБЛЕНА
Я загублена у цьому світі..
Куди йти? Що робити?
Професій різноманіття,
Ким працювати? Де жити?
Я загублена на цій планеті..
Усім потрібна вакцинація?
А може і правду пишуть в інтернеті,
Що це лише знищення нації?
Я загублена у своїх думках..
Ким є я насправді?
Наше життя лиш у наших руках..
Та хто нам скаже правду?
Я загублена.. Та мене знайшли..
Відкрили очі на світ та реальність..
До кінцевої точки ми ще не дійшли,
Та я вже не вірю в ту ідеальність..
7
2
229
Мафія
У місті з'явилася МАФІЯ,
У місті зникають люди..
Уже відцвіла фотографія:
Персонажі на ній забуті..
Оголошення нове у газеті:
ПОРНОЗІРКУ знайшли мертвою,
Вона у руках тримала монети,
І стала наступною жертвою..
Розлите ЛАТЕ на її столі,
В квартирі розкидані речі..
Пропали фото старі,
Де вона з ним, до речі..
4
3
257
ПТАХ..
Мій ПТАХ повільно злітає у небо,
Летить та сам не знає куди.
У нього просто божевільна потреба:
Від усіх подалі втекти.
У мого птаха є невеличка МРІЯ,
Щоб про нього забули усі.
Він уже втратив свої надії,
Й такі ніжні, маленькі "ПІСНІ".
3
4
252
...
Не розказуй людям те, що на душі,
Не розказуй їм про свої плани.
Усі для нас тепер чужі,
Що сиплять сіль на рани.
І не доводь ти їм нічого,
Не витрачай на них ти свої нерви.
Вони не скажуть більш нового,
А лиш промовлять: "Знов твої "шедеври",
Та припиняй вже грати драму,
В житті у тебе все ж чудово".
І ви закінчите сумну "програму",
Але вони уже нову зробили рану словом.
4
0
209
Я ВЖЕ НЕ ТА...
Я вже не та, що була там, колись,
Змінилась так, що і сама дивуюсь.
Образи на людей усі забулись,
Тепер подіями я іншими керуюсь.
Через дрібниці сліз не ллю,
І не беру все близько так до серця.
Себе й своє життя тепер люблю,
Навіть якщо біда мене торкнеться.
Не вірю більше у "разом",
Бо це, нажаль, лиш пусте слово.
Підтримувала всіх щоразу,
А мене підтримати? Для чого?
Не налякати вже мене нічим,
І ображати більш не варто.
Щоб порадіти знайду 100 причин,
Й усі образи перетворю в жарти.
7
0
149
КВІТИ У ВОЛОССІ
Вона носила квіти у волоссі,
І любила запах бензину.
Вона з нетерпінням чекала грози,
І цінувала кожну хвилину.
Вона не була такою, як всі,
Вона була особлива!
Вона любила ходить по росі.
Вона дійсно була щаслива!
Вона була досить простою,
Та не підпускала близько до себе.
Їй подобалось бути одною,
Хоча й розуміла, що так не треба.
Вона любила зустрічати світанок,
Та дивилась завжди на заходи сонця.
Вона знала про чарівність ранку,
Та бачила його лише через віконце.
7
0
295
МАЛЕНЬКА КІМНАТА БЕЗ ВІКОН...
Маленька кімната без вікон,
В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко.
Маленький хлопчик там плаче гірко,
Не побачить він більше доріжку.
Білі стіни й закриті двері,
Хтось ходить за ними.
Він пише щось на папері,
Для нього усі стали чужими.
Проходили дні,
Ставало все гірше.
Батьки почули слова сумні,
Не стало хлопчика більше.
Маленька кімната без вікон,
В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко.
Матуся вже плаче там гірко,
Її син не побачить більше доріжку.
11
1
248
