ПТАХ..
Ольга Шкатула-Дрозд
Мій ПТАХ повільно злітає у небо, Летить та сам не знає куди. У нього просто божевільна потреба: Від усіх подалі втекти. У мого птаха є невеличка МРІЯ, Щоб про нього забули усі. Він уже втратив свої надії, Й такі ніжні, маленькі "ПІСНІ".
2021-10-24 18:50:40
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ольга Шкатула-Дрозд
@Роман Тихий схожий стан до того, який описаний у вірші, був у мене в кінці літа. Зараз все набагато краще) а взагалі, вірш був написаний для інтерактиву, який я вчора проводила на своїй сторінці в інстаграм😀
Відповісти
2021-10-24 19:12:08
Подобається
Роман Тихий
@Ольга Шкатула-Дрозд Радий, що у Птаха вже все набагато краще. Побажаю Вам нових надій і пісень.
Відповісти
2021-10-24 19:45:18
1
Ольга Шкатула-Дрозд
@Роман Тихий щиро дякую ❤️
Відповісти
2021-10-24 19:46:22
Подобається
Інші вірші поета
МАЛЕНЬКА КІМНАТА БЕЗ ВІКОН... ... ДУША HAPPY BIRTHDAY, MY SISTER
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2438
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3545