Грудень
Ця ніч руйнує усі композиції світла і ковтає безкінечністю тіло, І всі рамки дозволеного розсіює в далечині темряви, І кожен біль, що спустошував, знімає, мов брудний одяг, щоб не зчорніло Серце, що одягає забуття, як панцир, щоб стихли вулкани всередині. Бо досить ненадійної правди обміну серцевих ритмів, Досить ховати емоції в шумах своєї залежності, Досить виснажуватись від неправильних дій і роздумів - Бо серце не підлягає обміну. Вичерпує свої ресурси.
2021-12-01 17:13:52
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Олеся Шевчук
Дякую Наталочко що завжди так високо мене оцінюєте))
Відповісти
2021-12-05 12:54:21
Подобається
Сандра Мей
Мені сподобалось. Не знаю чому , але мене це змушує задуматись про буття життя. Вірш чудовий, естетичний.
Відповісти
2022-11-10 15:08:25
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей Дуже дякую)
Відповісти
2022-11-16 16:38:18
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9162
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2471