Грудень
Ця ніч руйнує усі композиції світла і ковтає безкінечністю тіло, І всі рамки дозволеного розсіює в далечині темряви, І кожен біль, що спустошував, знімає, мов брудний одяг, щоб не зчорніло Серце, що одягає забуття, як панцир, щоб стихли вулкани всередині. Бо досить ненадійної правди обміну серцевих ритмів, Досить ховати емоції в шумах своєї залежності, Досить виснажуватись від неправильних дій і роздумів - Бо серце не підлягає обміну. Вичерпує свої ресурси.
2021-12-01 17:13:52
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Олеся Шевчук
Дякую Наталочко що завжди так високо мене оцінюєте))
Відповісти
2021-12-05 12:54:21
Подобається
Сандра Мей
Мені сподобалось. Не знаю чому , але мене це змушує задуматись про буття життя. Вірш чудовий, естетичний.
Відповісти
2022-11-10 15:08:25
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей Дуже дякую)
Відповісти
2022-11-16 16:38:18
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5219
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2157