Файли пам'яті
Якщо падати - то тільки за умови, що розкриється парашут, і кожна пам'ять твого страху зведеться до нуля; якщо тінь у душі провокує застуду і затьмарює твій маршрут - спакуй у валізу і викинь цю некомфортність, відчуй під ногами землю. Всі втрати забуваються і після кожного смеркання є світло. І все, що зайве і аномальне, відпусти на чотири кути світу. Пробач собі свою слабкість, бо щастя залежить від тебе, І під яким кутом ти дивишся на проблеми, і як їх сприймаєш. І на скільки подразнені рецептори в глибині під ребрами.
2021-01-03 20:05:03
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Спасибі)
Відповісти
2021-01-12 20:07:27
Подобається
Сандра Мей
Сильно.
Відповісти
2022-11-17 04:39:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992