Постіронія серйозності
Weronika Nikulina
Постіронія серйозності межує з думками в повісті. Між нами~як в невагомості, шукаємо краплю совісті. Нічні поїзди надшвидкісні, мов в агонії, Мене захопив ти віршами просто повністю. Думки не людські у світі сьогодні вартісні, Диктатора слово вбиває своєю гордістю. Ми досі на місці, ні кроку вперед, ні радості, Стояти і плакати, над краплею майже жалості. Стояти і плакати, очима шукати людськості, Ридати, стрибати, зриватись, кричати матами. Дивить на світ, й не знаходити краплю милості. І жити ось тут, немов би за сучими гратами. Кордони думок в голові перестрибувати, чи варто шукати виходи ці в реальності? Тягнути себе волосиною нашої близькості, І жити з межею власної геніальності.
2019-02-16 22:13:45
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь ах,💚💜
Відповісти
2019-02-16 22:31:06
Подобається
Vlad Hazda
Заділо. З поверненням)
Відповісти
2019-02-22 22:34:00
1
Weronika Nikulina
@Vlad Hazda дякую, стараюсь🙂
Відповісти
2019-03-25 15:09:15
Подобається
Інші вірші поета
Папероїди Тобі писати Бездумно Вимучений автор
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Kim Yunlee
@kim_yun_lee
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3299
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10905