Постіронія серйозності
Постіронія серйозності межує з думками в повісті. Між нами~як в невагомості, шукаємо краплю совісті.
Нічні поїзди надшвидкісні, мов в агонії,
Мене захопив ти віршами просто повністю.
Думки не людські у світі сьогодні вартісні,
Диктатора слово вбиває своєю гордістю.
Ми досі на місці, ні кроку вперед, ні радості,
Стояти і плакати, над краплею майже жалості.
Стояти і плакати, очима шукати людськості,
Ридати, стрибати, зриватись, кричати матами.
Дивить на світ, й не знаходити краплю милості.
І жити ось тут, немов би за сучими гратами.
Кордони думок в голові перестрибувати,
чи варто шукати виходи ці в реальності?
Тягнути себе волосиною нашої близькості,
І жити з межею власної геніальності.
2019-02-16 22:13:45
5
4