В пам'ять про героїв
Немає слів, коли зника надія,
Коли душа людини птахом відліта.
Коли солдату, мов оті зозулі, нещадно відраховують літа.
Свистіли кулі, разом з ними обличчя обпікала мамина сльоза...
Бо її сина, тіло її сина покрила чорна цинкова труна.
І плаче сонце, плаче небо від біди,
Куди нам бігти? Куди тікати від війни?
І плачуть побратими несучи важку труну :
'' Такий ще молодий, хтів закінчити люту ту війну''
Та, не збулось. Поклав життя на захист України. Він - наш герой, але нажаль, він вбитий не єдиний.
І десь на заході квітучої країни, сміються діти,
Світить сонце, там нема руїни.
Але на вогнянному сході чутно плач.
Війна - жахливий кат, людський палач!
Ще сотні, тисячі героїв є, що свято вірять в щастя нашого народу.
І там де мир благословенний сонце віднайде,
Там Україна - матінка покаже свою вроду.
2018-06-15 19:22:13
9
0