Пересічні
Ти не будеш ніколи в своєму житті вічним. На жаль, чи на щастя ~ усі в цьому світі ми пересічні. Думками, рядками ~ піснями, з весни до січня, Ми в цьому світі на щастя не віковічні. Говоримо, пишемо, щось співаємо. Усе, хоч яскраво, але повторюється. І що коли, давно забуте, вже не цікаве, Нами ж на щось нове перетворюється. Що творять музику з тих самих сіми нот, Що пишуть вірші з тих самих тридцяти трьох літер. Записуй, не забудь дістати блокнот. У наших головах зазвичай просто вітер. Обличчя в нас різні, країни і континенти. Ми люди, що може й не ідентичні. Ми всі одного буття елементи. Нажаль, ми у цьому житті пересічні. Та може колись, коли вигадають машину часу, Ми повернемо собі всі щасливі дні. І все зрозуміємо, все відразу, Що ми в цьому світі, на щастя, ми не одні.
2019-10-26 20:51:30
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3325
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1747