Занадто неповний

Настасья Агапова

Сподіваюсь, з тобою все добре. Я неначе зібрався. Та зовні дуже схожий на зоряний вечір. Ці сузір'я врізаються в плечі, відбивають на вдиху легені. Я неначе... Неначе скажений. Трохи сповнений, трохи розбитий. Рани схожі на зламані квіти. Під одежу заховане тіло, що колись твої руки схопили, стало надто ламким — порцеляна. Знов водночас тверезий та п'яний. Всі водночас, неначе та знову. Вже пів року, втрачаючи мову, сам тримаю цей смуток за горло. Я без тебе занадто неповний.

2022-09-29 20:29:20

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kruhitka Dobro

Пронизує душу óбразами. Люблю такі твори

Відповісти

2022-10-19 21:41:13

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3687

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2428