Пообіцяй

Настасья Агапова

Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми вип'ємо, принаймні, десять склянок. Та босі будем бігти до вікна, в обіймах колисаючи дітей. І цей світанок Залишиться як пам'ятка журби, мов рана на вогнях кущів калини. Ми всі згадаєм як пішли сини, закривши нас. Розбивши свої спини. І кожен дім засяє мов ліхтар. Нехай горить, як наша світла воля. Най сонце вийде з-під свинцевих хмар, вкриваючи собою ті тополі, Що постраждали від немитих лап. Від тих, хто був для нас сусідом. Другом. Це просто незакінчений етап між "ні, ніколи!" та "давайте вдруге!" Пообіцяй, що зайдеш в рідний дім. Я досі пам'ятаю твої руки. Чекаю на перетині світів. Чекаю навіть серед сліз і туги. Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми заспіваєм — недолуго, п'яно. І босі будем пити у вікна, в обіймах колисаючи світанок.

2022-10-15 10:14:13

11

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Kruhitka Dobro

Якщо почитати історію, то Росія ніколи не була другом для України, але то таке. Вірш не зовсім про те. Вірш про інше. В цілому мені зайшов

Відповісти

2022-10-19 21:45:23

Подобається

Настасья Агапова

@Kruhitka Dobro він був написаний в перші дні війни і ще з того часу я хотіла взяти в лапки. Але залишила так як є. Все ж, багато хто так вважав без перебільшення, але маю надію, що все це пройшло

Відповісти

2022-10-19 21:46:54

Подобається

Настасья Агапова

@Kruhitka Dobro і дякую за оцінку))

Відповісти

2022-10-19 21:47:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12000

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5443