.
Я готовий розбитися, стрибнути у вогонь, розібрати підлогу в пошуках тих долонь,
Що сплітають у грудях сонячний оксамит. Пролетіти над містом яке ще міцніше спить, ніж коли колискові лунають із вуст в уста. Най для мене вона буде стримана та проста. Найтепліша. Найкраща. Наче грудневий сніг. Я торкаюся стелі, яку від дощів зберіг. Знов рахую слова, підбираючи щось нове. Поки зліва щось б'ється, біситься та живе, згоден наче сліпий пробиратися через дзвін. Щоб побачити очі, роздивитись зі всіх сторін.
Божевільний фанатик, закоханий без жалю, я хапатиму хмари, фарбами їх заллю, лиш для тої, що зранку так неспокійно спить, загорнувшись у ковдру, смакуючи кожну мить.
Бо якщо є життя то, напевно, вона його спів та сенс. Я готовий сплітати долоні, губитись десь, де розтрощені вікна та білий сніг. Лиш коли вона поруч, впевнений — переміг.
2022-12-14 13:30:27
4
3