Відчуття

Настасья Агапова

Вимкнути світло. Нехай через тишу голосно рветься падіння зірок. Вимкнути все, намагаючись двічі не скласти руки. Не збити зв'язок Між чимсь космічним, забрудненним пилом. Чимсь, що насичує попілом день. Я відчуваю як кожну годину з диму зростають судини легень. Я відчуваю як дихає пекло, як розриваються сотні планет. Наче тихенько, але так запекло, що вигинає від болю. Хребет Майже забув як тримається тіло. Що цьому світу забракло жалю. Ми безнадійні, але так сміливо кинуті сонцем. Я досі палю, Хоч розумію що дихати важко. С кожним ковтком відчуваю... Цейтно́т. Ти у мовчанні залишься, будь ласка. Ми там зустрінемось, чуєш, от-от Небо зламає світилами землю, витратить шанс на видих та вдих. Це має сенс, коли вмерти приємно. Світ мій скінчиться в колінах блідих.

2022-10-20 19:46:28

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шаула

Так сумно але так майстерно 🥺

Відповісти

2022-10-20 19:47:56

1

Лео Лея

Чудовий вірш. При читанні пробуджує глибокі емоції. Та й сам виклад захоплює своєю мелодійністю і ритмічністю.💖

Відповісти

2022-10-21 02:40:35

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3889

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1610