Вихідний

Есмеральда Еверфрі

У рим, напевно, стався вихідний, Вони тихенько сплять між решти слів, І аркуш у моїх руках пустий Залишиться таким на кілька днів. А може їх розвіяв Іапіг*, Що від рання бушує між дерев, Здіймає пил з довколишніх доріг І все перекриває його рев. Чи так, чи ні, але їх десь нема, Та й Муз якийсь незвично мовчазний - В очах зміїних плещеться пітьма, І чай під його дихом льодяний. Безцільно споглядаю в далечінь, Згризаючи черговий олівець. Сьогодні список творчих озарінь Зійшов на несподіваний нівець. Чи це уже літературне дно, І через те Дракон такий сумний? Та й римам щось на мене все одно, А може, у них просто вихідний... *Назва північно-західного вітру в римській міфології.

2020-04-16 05:54:55

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний хех, це відсилка до одного з попередніх віршів (https://www.surgebook.com/miriam/poem/tiho-vipiti-porciyu-kavi). Там була така фраза: «Моїм Музом працює Дракон»

Відповісти

2020-04-17 07:21:20

1

Божевільний

@Есмеральда Еверфрі хм дякую, прикольно)

Відповісти

2020-04-17 08:35:25

Подобається

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний нема за що)

Відповісти

2020-04-17 08:57:37

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4314