Такою ніколи не стану
Ти знаєш, а я ж бо зовсім не сучасна - Без мрій про кар'єру, відомість, славу. Не вмію людей підставляти й, власне, Такою ніколи не стану. Рекламою жити (назвімо це чесно) В усіх соцмережах і поза ними Не маю бажання, умінь, та й пізно Шляхами ходити крутими. Не можу до ночі вивчати ті тексти, Події, епохи, слів форми, схеми. Міського життя ритм не в силах знести, І точно - не гвинтик системи. Не стане наснаги з рання аж до ночі Робити... Так, можеш назвати "ледащо" Сказати, що всім необхідні гроші... Наважусь спитати: "Нащо?!" Зірвати здоров'я, будуючи мрію? І добре б - свою, а це - суспільну. Змагання багатством я не розумію, Та хочеться дихати вільно...
2021-04-24 15:34:45
12
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Есмеральда Еверфрі
@Босяга Катерина дякую і тобі за коментар 😉
Відповісти
2021-04-25 06:08:51
1
Сандра Мей
вав❤️❤️❤️. Вірш класний. (наче свою думку читала)- образно, просто думками зійшлись.
Відповісти
2021-07-09 19:56:49
1
Есмеральда Еверфрі
@Сандра Мей рада, що сподобалося))))
Відповісти
2021-07-10 04:12:01
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1873