Опівнічні запитання
Хто сяє світлом нам темної ночі?
Чи це лиш відблиск старого чогось?
І чи горить душа моя для когось?
А чи палає хоч? Погляну в очі...
Хто мовить може: «Знаю суть свою.
Зусилль не шкода давніх ні на мить»?
Знайдіть такого - розум вже тріщить,
Змагаючись із світом у бою.
До чого призведе все ж вибрана дорога?
І буде що, як нагло не піду по ній?
Моє життя: це пазл чи чистий ще сувій?
Чому за мною всюди йде тривога?
Де край реальності і де межа знання?
І що, як раптом все давно не так?
Тоді всі норми, догми, звук і смак,
І час, і простір варті знищення.
А що, як я уже не я, і хто ця нова сторона?
Як знак шукать вночі? Де повернуть?
Почавши, чи скінчу я вчасно путь?
Та лиш звучить у відповідь струна...
2019-02-04 19:34:58
7
0