Опівнічні запитання

Есмеральда Еверфрі

Хто сяє світлом нам темної ночі? Чи це лиш відблиск старого чогось? І чи горить душа моя для когось? А чи палає хоч? Погляну в очі... Хто мовить може: «Знаю суть свою. Зусилль не шкода давніх ні на мить»? Знайдіть такого - розум вже тріщить, Змагаючись із світом у бою. До чого призведе все ж вибрана дорога? І буде що, як нагло не піду по ній? Моє життя: це пазл чи чистий ще сувій? Чому за мною всюди йде тривога? Де край реальності і де межа знання? І що, як раптом все давно не так? Тоді всі норми, догми, звук і смак, І час, і простір варті знищення. А що, як я уже не я, і хто ця нова сторона? Як знак шукать вночі? Де повернуть? Почавши, чи скінчу я вчасно путь? Та лиш звучить у відповідь струна...

2019-02-04 19:34:58

Інші вірші поета

Дощовий Крила Вихідний Заховай

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Nora

@Anastasia_chan

Anjali_ R

@rawatanjali949

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2021

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13186