Моя Самотність
Моя Самотність вдягнена у худі Рубіново-бордове, вогняне. У кедах зношених, заляпаних у бруді, Ще й шаровари завжди натягне. Кулон, годинник, декілька браслетів, Ковтки* масивні носить день у дні. Не любить квітів й не чита сонетів, "Ромео і Джульєтта" їй нудні. Вона п'є чай із молоком без цукру, Смакує запах диму, полину. В зелено-карих вирлах** перестуком Пульсує радість, звинена в струну. Дощам радіє палко, й рідко - снігу, Безхмарні літні ночі тихих мрій Чекає, хоч і особливу втіху Приносить їй холодний буревій. Мою Самотність зовсім не лякає Забутою прокинутись колись. Вона - Творця донька, і точно знає Куди ідем і звідки ми взялись. * - архаїзм. Те саме, що і "сережки" ** - "витріщені очі". Тут просто в значенні "очі"
2021-02-27 09:46:26
22
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Есмеральда Еверфрі
@Лео Лея дякую)
Відповісти
2021-02-27 13:42:17
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Це правда, і спасибі за слова, Що в унісон з віршем моїм звучать. І, хоча ритмів повна голова, Та відповідь достойну не зібрать. Я сьогодні не потягну переписку віршами 😅
Відповісти
2021-02-27 13:54:25
Подобається
Есмеральда Еверфрі
дякую 😌
Відповісти
2021-02-28 05:30:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2503
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5447