Легке перо змінив тепер есток
Буває так, що рими всі мовчать, Заховані між недо-слів і терцій. Немов їх голос стримує печать Не-моїх правил і безмовних герців. Легке перо змінив тепер есток*, І вже чужими стали звичні букви. Папір в руках зім'явся і пожовк, Доки чекав віршованої думки. Як не стискай ті пальці, все дарма - Вітрів мистецьких підкорити годі. Де грав огонь тепер лишень пітьма, Що не розтане по нічній негоді. У мить таку здається, що усе - Ніколи не відчую більше ритму В словах, і снігом часу замете За творчість мною прóграну цю битву... А потім, через день, півроку, рік Щось у душі раптово стрепенеться, Широким руслом застримить** потік Рядків, забутий ритм знайдеться. * - дворучна колюча зброя, призначена для пробивання рицарських обладунків. ** - стрімко рухатися в якомусь напрямі (переважно знизу догори)
2021-01-19 19:03:30
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Есмеральда Еверфрі
дякую) рада, що до вподоби 😉
Відповісти
2021-01-19 19:09:51
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Муз, вредне лускате, Регоче над вухом І сльози веселі втирає хвостом. Ледащо крилате Ні слухом ні духом Про те, як без нього самотньо часом.
Відповісти
2021-01-19 19:31:13
Подобається
Есмеральда Еверфрі
напевно це - особливість нашого "класу" 😉
Відповісти
2021-01-20 10:52:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4893
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8307