Казки
Перебільшено добрі та світлі казки, Нереально солодкі фальшиві герої: Все це давнього майстра брехливі мазки На картині, де правди ще менше ніж зброї. Ми зростаємо, ними оплутані в сіті, Все чекаєм на доброго принца із мрії. Але доля б'є правдою кожного в світі - Просто є досі ті, хто не втратив надії. Кажуть, вірити треба завжди тільки в краще, Але що, як з очей давно впала облуда, І життя виглядає як діло пропаще? Тільки більшає болю та сліз амплітуда. Колір награний не застилає більш зору, Всі шаблони вщент знищила циніка сила. Їдка мова душі нас лікує від мору, Що сама ж роками раніше створила. Перебільшено добрі та чисті слова, Одурманений мозок їм вторить шалено. Суперечка смаків, що віками трива: Після неї на серці постійно черлено.
2019-09-09 18:43:22
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Обожнюю твої вірші)) Кожного разу якийсь шедевр!)
Відповісти
2019-09-09 19:16:51
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Субстанція Ночі дякую))) стараюся всим Вогнем).
Відповісти
2019-09-09 19:57:45
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2785
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2842