Для неї Час
Для неї Час часом робив зупинку: ну що поробиш, біг його втомив...
І тоді миті розростались в Миті, яких чарунок вічно серце грів.
Він дарував таку зручну тривогу, збирав емоції глибокі день-у-дні...
Із букв сплітав комфортну сіру ковдру, в якій, однак, горять всіх барв вогні.
І знав її душі мінливість, і тихий тон таємних сподівань.
Щитом від болю і страждання став в часи світами сторожких блукань.
Коли ж вертав все «на круги своя», то знав, що вона прийде знов,
Бо він свою бібліотеку мав, а в книгах - її серця кров.
2019-07-24 08:41:38
7
0