Ачер
Есмеральда Еверфрі
Кривáве листя крúком лопотúть Що чáс іти... що мóжна ще лишúтись Лишитись тúшком завивáнцем млú Чи того Ачеру* останцем пломенистим. "Куди не глянь - зостались тільки ми, Твій падолист мов кров моїх поранень, Та ти повернешся вкінці зими, Я ж сніжно-білий одягаю саван." З останніх сил пишу слова. Зітри Якщо мій друг чи ворог прийде в гості. Величний клен самотньої гори Корінням заплітає чорні кості. *Ачер - клен з латинської мови транслітеровано 12.03.2023
2023-09-20 12:21:15
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сніданок з Едемом
Ви не проти рецензії на цей вірш?
Відповісти
2023-09-21 21:25:13
1
Есмеральда Еверфрі
Буду навіть рада.
Відповісти
2023-09-22 07:23:48
Подобається
Лео Лея
Кривавий захід на листках ачера Промінням сонця в росах затаївсь. Багряне небо в хмарах, як в озерах, Блакить ховає... Вечір нагодивсь. Ось так відгукнувся твій вірш💖
Відповісти
2023-09-24 20:45:47
1
Інші вірші поета
За шепіт мрій Напівсон Моя Самотність Нові пригоди
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5496