Мій дім
Почуй мій чистий голос між холодних стін, Відчуй тугу, що рветься крізь смішки, Пройди до правди через залу змін, І не забудь на стіл поставити чашки. Закип'ячу води, перенесу вітраж; Налий чайку з меліси й полину. Це мій щоденний і затертий антураж - Бути закутою в будівлі площину. Не червоній - я часто не дивлюсь; Не підглядаю за тобою в спальні. Сама часом таким життям нуджусь, Але зате не виженеш з читальні. Ми вечорами можем спілкуватись, Але залишу за собою всі права. В моїй історії попрошу не копатись, Не для людей біль душу розрива... Почуй мене у тихім передзвоні шиб. Відчуй ту радість, капельку насмішки. Ну що ж, не стій - заходь углиб, А я погляну, де там мої кішки...
2019-09-09 18:47:24
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2613
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5363