У входа в вечность
У входа в вечность плещет пламенем река. Тут не прощают ни вранья, ни расставаний, И только годы мук и искренних страданий, И боль души, что ты постиг через века. У входа этого находишь идеал. У входа этого постигнешь пошлость тризны Души, впитавшей грусть и горечь прошлой жизни, Души, что бросится в реки горящий вал. Здесь нет домов твоих, машин, их скоростей, Дурных друзей, смешных забот, мирских печалей, Но только пепел над водой, что изначален, Разносит ветер стоном временных страстей. У входа в вечность не считают нам минут. Стоишь один ты гол, а память режет годы. Здесь постигают суть от времени свободы, И только трепет из любви и страха тут. И ты готов дарить всё то, что потерял. Но сохранится навсегда, не канет в лету Любовь – земной огонь, божественному свету Подобен он, реки горящей грозный вал. Так пусть добавим сквозь любви стихов слова Лучи огней своих свечей за каплей каплю. Их я возьму с собой в полёт, когда оставлю Всех вас и мир сей на границе естества. И вот пока течёт во мне любви река, Да строки пьяные ложатся на бумагу, В судьбу свою их запишу подобно магу, А налетевший ветерок издалека Развеет в прах слова последнего стиха.
2023-07-31 15:22:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1805
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022