Память
Как бесконечна, быстротечна, коротка, Порой точна, в ней есть и запах, есть и имя, В глубины лет обращена летит легка, Но беспощадна, как война на Украине. И унесёт, и закружит с листвою нас, Над голым парком с лужей грязной в середине, И вспять, и вглубь туда, где были только раз, И в темный омут мутных грёз печально кинет. И заметёт ветрами жизни прошлых лет. Заглянет в окна странных будущих событий, И ждёт один ей нужный правильный ответ, А ты актер, не режиссер, актер и зритель. Но это только лишь спектакль – ещё не суд, Где не дано переиграть на сцене роли. Взгляну в остаток дней, что вдаль меня несут, Где реки слёз впадают в бездны острой боли. И я на том себя всю жизнь свою ловлю, Как книгу старую её в руке листая, Куда не кину взгляд, воскликну: "дежавю". И, отвечая на вопросы, вырастаю. Вот память тает под ногами, как в кино, И чудом правда из-под грязи под ногами, Метнуться в жизнь назад в открытое окно, Забыть и петь, любить и жить, сорить деньгами.
2022-11-17 13:12:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1432
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1928