Встреча с Богом
Обожжённые светом далёких костров, Удостоены высшего веры разлива. Ведь я не был тогда к диалогу готов С этой силой небес бесконечно красивой. С этих пор застрахован от пули и яда, От напрасных страстей, бесполезных болезней, От кинжала удара, от зависти взгляда, Но бессмертным не стал – миг и чудо исчезнет. От Тебя невозможно уйти, увильнуть. Ты приходишь во снах, просто некуда деться, – Зазеркалья судьбы удивительной суть, Моих предков святых непростое наследство. С этих пор не боюсь злых людей осторожных, На путях пустоты ожиданий мечты, Дней тяжёлых, ночей одиноких тревожных, Лишь расчистить спешу это место. Где Ты? Он вокруг и всегда недоступен и вечен. Он, позвавший меня за Собой на восток. И средь тысячи строк всех молитв и всех песен Я кладу на алтарь свой надежды листок. С этих пор я ищу по крупицам вокруг Тот не солнечный свет, что доводит до боли. Я его не боюсь, это был не испуг, – Вечный трепета круг, бег свободы и воли. Ты как скорый вошёл в одинокий вокзал В мою жизнь, прогоняя тревоги и страхи. А я мысли Твои прямо к сердцу прижал, Ты ж мне душу менял, не снимая рубахи. До сих пор.
2023-11-09 08:08:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5492
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12075