Встреча с Богом
Обожжённые светом далёких костров, Удостоены высшего веры разлива. Ведь я не был тогда к диалогу готов С этой силой небес бесконечно красивой. С этих пор застрахован от пули и яда, От напрасных страстей, бесполезных болезней, От кинжала удара, от зависти взгляда, Но бессмертным не стал – миг и чудо исчезнет. От Тебя невозможно уйти, увильнуть. Ты приходишь во снах, просто некуда деться, – Зазеркалья судьбы удивительной суть, Моих предков святых непростое наследство. С этих пор не боюсь злых людей осторожных, На путях пустоты ожиданий мечты, Дней тяжёлых, ночей одиноких тревожных, Лишь расчистить спешу это место. Где Ты? Он вокруг и всегда недоступен и вечен. Он, позвавший меня за Собой на восток. И средь тысячи строк всех молитв и всех песен Я кладу на алтарь свой надежды листок. С этих пор я ищу по крупицам вокруг Тот не солнечный свет, что доводит до боли. Я его не боюсь, это был не испуг, – Вечный трепета круг, бег свободы и воли. Ты как скорый вошёл в одинокий вокзал В мою жизнь, прогоняя тревоги и страхи. А я мысли Твои прямо к сердцу прижал, Ты ж мне душу менял, не снимая рубахи. До сих пор.
2023-11-09 08:08:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523